Нерухомість та будівництво

Революційність реформ у будівництві

2012 рік став першим повноцінним роком роботи нової дозвільної системи у будівництві. У своєму річному звіті Державна архітектурна-будівельна інспекція Україна вказала на суттєві здобутки: «Сформовано чіткі  й однозначні критерії щодо визначення категорії складності об’єктів будівництва, нові підходи до Порядку ліцензування будівельної діяльності з урахуванням категорій складності об’єктів будівництва, можливостей  «електронного документообігу».

Спрощено порядок початку будівельних робіт. З усієї кількості зареєстрованих у 2012 році новобудов 44% складають об’єкти, які будуються на підставі надісланих до інспекцій повідомлень (індивідуальні житлові будинки, садові і дачні будинки, гаражі тощо). 54 % складають об’єкти І-ІІІ категорії складності, на яких будівельні роботи виконуються після реєстрації декларації. Лише близько 2% (об’єкти IV і V категорії складності) вимагають отримання дозволу.

Суттєво зменшено перелік видів робіт та фактично запроваджено декларативний принцип ліцензування будівельної діяльності. Якщо у 1993-1995 роках ліцензуванню підлягало 1814 видів робіт, то у 2008 році ліцензувалося вже 568 видів робіт, а з 2010 року – лише 96, тобто майже у 20 разів менше. У 2013 році у зв’язку із запровадженням професійної атестації ця кількість буде зменшена до 56 видів робіт.

Все виглядає чудово, але чому у рейтингу Doing Business 2013, якій ведеться Світовим банком, на початку року Україна досі посідає одне з останніх місць у сфері дозвільних процедур у будівництві – 183 позиція з 185 країн рейтингу – випереджаючи тільки Албанію та Еритрею?